Щелепно-лицьовий хірург

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.50 [1 Голос]

Деталі: Останнє оновлення: Субота, 20 липня 2024, 07:54

Щелепно-лицьовим хірургом є лікар, який здійснює діагностику, лікування та виправлення дефектів обличчя, щелеп та ротової порожнини.

ЗМІСТ:

Історія професії
Особливості професії
Обов'язки
Важливі якості
Навички та знання
Перспективи та кар'єра
Навчання

Історія професії

Значною подією у розвитку щелепно-лицьової хірургії стало використання ефірного наркозу зубним лікарем Вільямом Мортоном у процесі видалення пухлини у піднижньощелепній ділянці. Величезний внесок у розвиток цієї професії зробив лікар і вчений Микола Пирогов. Він здійснив розробку анатомічних основ зупинки кровотеч із судин обличчя та шиї, запропонував ефективні методи антисептичної обробки ран, а також – провів операції у щелепно-лицьовій ділянці.

Професія щелепно-лицьовий хірург у сучасному розумінні виникла у XX столітті. Вона являє собою симбіоз хірургії та стоматології.

Особливості професії

Щелепно-лицьовий хірург проводить лікування як вроджених, так і набутих патологій щелепи, шиї та обличчя. Крім відновлення пошкоджених функцій анатомічних структур, лікар позбавляє пацієнта від косметичних дефектів. При цьому його не слід плутати із пластичним хірургом. Найчастіше щелепно-лицьовий хірург працює не з м'якою, а кістковою тканиною.

Основні переваги:

затребуваність та престиж професії;
повага з боку колег та пацієнтів;
гідний заробіток;
перспектива кар'єрного зростання.

Недоліки:

велика відповідальність;
фізичні та психоемоційні навантаження;
копітка та складна робота;
обмежена кількість вакансій у невеликих населених пунктах;
ненормований графік роботи.

Обов'язки

Професія включає такі обов'язки:

збирання анамнезу, огляд пацієнта, вивчення знімків, пальпація (по можливості);
призначення лабораторних чи інструментальних досліджень;
постановка діагнозу;
розробка плану терапії та реабілітації з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнта;
лікування патологій шиї, обличчя та ротової порожнини;
проведення відновлювальної хірургії особи; надання хірургічної допомоги при травмах;
виправлення вроджених аномалій;
в окремих випадках – робота у тандемі з нейрохірургом або пластичним хірургом;
оцінка ефективності та безпеки використовуваних лікарських препаратів;
контроль стану пацієнта після операції;
дотримання етичних норм у медицині.

Важливі якості

Необхідні якості, якими повинен мати щелепно-лицьовий хірург:

відповідальність;
інтерес до медицини;
фізична витривалість;
акуратність;
відмінний зір;
розвинена дрібна моторика;
рішучість;
вміння працювати в команді;
уважність;
пунктуальність;
відсутність страху крові;
відчуття ритму;
організованість;
стресостійкість;
комунікабельність.

Навички та знання

Щелепно-лицьовий хірург – це професія, яка має на увазі знання: анатомії та фізіології людини, основ патології та радіології. Також необхідно знати: прояви та способи лікування різних черепно-лицьових патологій, сучасні методи діагностики, етичні норми в медицині, симптоми ускладнень після хірургічного втручання та побічних дій лікарських засобів.

Щелепно-лицьовий хірург повинен вміти: виконувати остеотомію та репозицію, проводити операції на судинах та нервах, використовувати ортодонтичну та протезувальну техніку, працювати з ендоскопічним обладнанням, підбирати оптимальний план лікування вроджених патологій, надавати першу допомогу постраждалим та ін.

Перспективи та кар'єра

Місцем роботи щелепно-лицьового хірурга може бути велика лікарня, спеціалізована клініка, приватний центр щелепно-лицьової хірургії, стоматологія або військовий госпіталь.

Підвищуючи кваліфікацію, згодом можна отримати підвищення до завідувача відділення. Також лікар може займатись науковою діяльністю.

Навчання

Для того, щоб стати щелепно-лицьовим хірургом, необхідно здобути вищу освіту за однією зі спеціальностей: «Педіатрія», «Лікувальна справа» або «Стоматологія». Після робочої практики в амбулаторії треба вступити до ординатури на спеціальність «Щелепно-лицьова хірургія». Надалі рекомендується вдосконалювати навички та переймати нові методики відновлювальної хірургії особи.