Отоларинголог, ЛОР

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоси(ів)]

Деталі: Останнє оновлення: Четвер, 11 травня 2023, 16:48

Оториноларинголог (отоларинголог, ЛОР) – це лікар, який спеціалізується на вивченні та лікуванні захворювань горла, носа та вух.

ЗМІСТ:

Історія професії
Особливості професії
Обов'язки
Важливі якості
Навички та знання
Перспективи та кар'єра
Навчання

Історія професії

Лікування недуг вуха, горла та носа практикували ще багато століть тому. Археологам вдалося встановити, що крім терапії також проводилося успішне видалення поліпів та мигдаликів. Відомо, що вперше трахеотомію провів Гіппократ, а інтубацію – Авіценна.

У розряд самостійних наук оториноларингологія перейшла наприкінці XIX століття завдяки лікарю Гофману, який винайшов метод освітлення ЛОР-органів відбитим пучком світла від спеціального дзеркала.

Вже у ХХ столітті отіатри (спеціалісти із захворювань вуха) мали у розпорядженні інструменти, за допомогою яких вдавалося оглядати окремо горло, ніс та вуха пацієнта.

Особливості професії

Отоларинголог крім профілактики та медикаментозної терапії захворювань вух, горла чи носа може працювати з патологіями вестибулярної системи, без допомоги хірурга проводити певні операції. Допомога даного фахівця потрібна в таких випадках: травми голосових зв'язок, поліпи та аденоїди, викривлення перегородки носа, глухота, приглухуватість, наявність сірчаних пробок та ін.

Основні переваги:

затребуваність;
соціальне значення;
перспектива кар'єрного зростання;
збільшення заробітної плати через підвищення категорії.

Недоліки:

відповідальність за здоров'я пацієнта;
ненормований робочий день у ряді випадків;
невисока зарплата, зокрема у молодих фахівців;
психоемоційні навантаження.

Обов'язки

Професія включає такі обов'язки:

прийом пацієнтів, вислуховування скарг, збирання анамнезу;
проведення аудіометрії та камертонального тестування за потребою;
постановка точного діагнозу;
безпосередньо лікування та профілактика ЛОР-захворювань;
промивання, обробка слизових органів антисептичними розчинами, катетеризація та промивання вух, зупинка носових кровотеч;
курація пацієнтів з бронхітами та трахеїтами в тандемі з терапевтом;
робота із медичною документацією.

У ряді випадків оториноларинголог асистує у складних нейрохірургічних операціях та бере участь у консиліумі лікарів, якщо необхідно встановити дієздатність та осудність пацієнта (симуляція з боку обвинувачених у скоєнні злочину).

Важливі якості

Необхідні якості, якими повинен мати оториноларинголог:

відповідальність;
акуратність;
уважність;
бажання допомагати людям;
пунктуальність;
відсутність гемофобії;
відмінний зір;
хороша пам'ять;
допитливість;
ввічливість;
комунікабельність;
стресостійкість.

Навички та знання

Оториноларинголог – це професія, яка має на увазі знання анатомії та фізіології людини, низки загальномедичних дисциплін, будову та особливості системи ЛОР-органів. Отоларинголог повинен володіти методиками діагностики та лікування ЛОР-захворювань, знати симптоматику різних захворювань, показання та протипоказання до прийомів лікарських препаратів.

Оториноларинголог повинен вміти: грамотно поводитися з професійним обладнанням, виконувати різні маніпуляції (вилучення стороннього тіла з органів слуху, гортані та носа, видалення мигдалин та поліпів, виправлення носової перегородки, видалення сірчаних пробок тощо).

Перспективи та кар'єра

Місцем роботи оториноларинголога є поліклініки, лікарні, спеціалізовані клініки, НДІ, науково-практичні центри, приватні клініки.

За наявності досвіду та відповідної категорії ЛОР у майбутньому може стати завідувачем відділення, а потім – головним лікарем. Отримання додаткової освіти щодо ведення ефективних адміністративних процесів дає можливість очолити медустанову, відкрити приватну клініку чи медичний центр.

Навчання

Для того, щоб стати оториноларингологом, необхідно закінчити вуз за профілем «Педіатрія» або «Лікувальна справа», і отримати акредитаційний лист. Потрібно 1 рік опрацювати в амбулаторії чи поліклініці, а потім – вступити до ординатури на спеціальність «Оториноларингологія». ЛОР повинен підвищувати кваліфікаційний рівень, щоб у майбутньому просуватися кар'єрними сходами.